Науково-методична діяльність

Доповідь

Мотивація навчальної діяльності молодших школярів

Спілкування – основний вид діяльності людини, яка живе в суспільстві.

Молодший шкільний вік – це період становлення особистості. Поступово, до кінця молодшого шкільного періоду, підвищується значення взаємостосунків з ровесниками.

Цей віковий етап відкриває величезні можливості для розвитку комунікативної компетентності. Від того, як дитина почуватиметься серед однолітків, залежить її успішність в навчанні й усіх видах активності. Власне, і в подальшому житті.

Актуальність

Формування комунікативної компетентності є одним із пріоритетних напрямків освіти. Комунікативна діяльність займає важливе місце в соціальному просторі, в якому існує особистість. Значення сформованості навичок спілкування стає найбільш очевидним при навчанні дітей, коли відсутність елементарних умінь ускладнює спілкування дитини з однолітками і дорослими, призводить до підвищення тривожності, порушує процес спілкування в цілому.

Розвиток особистості, становлення її життєдіяльності знаходиться в прямій залежності від соціального оточення, в якому вона живе і розвивається. Взаємодіючи з іншими людьми, дитина задовольняє одну з найважливіших соціальних потреб – потребу в спілкуванні, яка, несе в собі споконвічну силу, спонукає психічний розвиток дитини, розвивається разом з нею, є базою для розвитку інших її соціальних потреб.

Сьогодні школа повинна забезпечити формування і розвиток інтелектуальної, творчої та ініціативної особистості, здатної жити в нових умовах, реалізувати себе у житті, бути успішною і сприяти розвитку суспільства.

Науковці визначили, що молодший шкільний вік є важливим етапом соціалізації і розвитку комунікативних умінь, вважаючи ключем до успішної діяльності, ресурсом ефективності й благополуччя майбутнього життя дитини комунікативну компетентність.

Завдання вчителя – не лише дати учням знання, а й навчити їх спілкуватися, творчо мислити, ухвалювати рішення, розв’язувати проблеми, мати свою думку, брати на себе відповідальність, адаптуватися до умов життя.

Поняття «мотив» (від лат. movere – рухати, штовхати) означає спонукання до діяльності, спонукальну причину дій і вчинків, тобто те, що примушує людину до дій.

Мотивація – це так звані психічні явища, що стали спонуканням до виконання тієї або іншої дії, вчинку, що визначають активність особистості та її спрямованість на досягнення запланованого результату.

Мотивація – обов’язковий компонент будь-якої діяльності, розвивається впродовж усього життя людини, постійно збагачуючись життєвим досвідом.

Однак мотивація передбачає наявність не лише мотивів, а й ситуативних факторів, які є досить динамічними, мінливими, що створює значні можливості впливу на них і на активність учня в цілому. Інтенсивність актуальної (що діє «тут і тепер») мотивації залежить від сили мотиву та інтенсивності ситуативних детермінант мотивації (вимог до впливу інших людей, складності завдань тощо).

Таким чином, мотивація – це сукупність усіх факторів (як особистісних, так і ситуативних), які спонукають до активності людину.

Дитину не можна успішно навчати, якщо вона відноситься до отримання знань байдуже, без інтересу та не усвідомлює потреби в них. Тому перед дорослими стоїть завдання по формуванню і розвитку в учня позитивної мотивації до навчальної діяльності. Науковці визначили, що молодший шкільний вік є важливим етапом соціалізації і розвитку комунікативних умінь, вважаючи ключем до успішної діяльності, ресурсом ефективності й благополуччя майбутнього життя дитини комунікативну компетентність.

Нині початкова школа – це школа самореалізації й самоактивізації особистості, а завдання вчителя – не лише дати учням знання, а й навчити їх спілкуватися, творчо мислити, ухвалювати рішення, розв’язувати проблеми, мати свою думку, брати на себе відповідальність, адаптуватися до умов життя тощо.

Замовлення сучасного суспільства: людина, здатна самостійно мислити, ставити перед собою нові завдання і знаходити їх вирішення. Така особистість виявляє готовність як до індивідуальної, так і до колективної праці; усвідомлює наслідки своїх вчинків для себе, для інших людей і для навколишнього світу. Всі ці утворення формуються в шкільний період життя. Саме тому на перший план виступає розвиток школярів.

Принцип активності учня був і залишається одним з основних пріоритетів у педагогіці.

Для того щоб учень по-справжньому включився в роботу, потрібно, щоб завдання, які ставляться перед ним під час навчальної діяльності, були зрозумілі і внутрішньо прийняті ним. Тобто щоб вони стали значущими для учня і знайшли, таким чином, відгук і опорну точку в його переживаннях.

Уже в початковій школі навчальна мотивація стає досить великою проблемою для вчителя – діти відволікаються, шумлять, не стежать за тим, що говорить вчитель, не докладають достатніх зусиль для виконання класних і домашніх завдань, за будь-яку ціну прагнуть отримувати хороші оцінки або, навпаки, починають проявляти повну апатію.

Навчальна мотивація – це процес, який запускає і підтримує зусилля, спрямовані на виконання навчальної діяльності. Це складна, комплексна система, утворена мотивами, цілями, реакціями на невдачу, наполегливістю і установками учня.

Так як за кожним мотивом стоїть та чи інша потреба, то в ході продуктивного навчально-виховного процесу у дітей повинні виникати потреби, які мотивують навчальну діяльність:

- потреба в творчості і творчій праці;

- потреба бути особистістю;

- потреба в самоствердженні і самовираженні;

- потреба в спілкуванні;

- потреба в пізнанні;

- потреба в свободі;

- морально-естетична потреба;

- потреба сенсу життя.

Алгоритм формування пізнавальної мотивації:

· чітко давати уявлення про мету і завдання;

· застосовувати форми подачі навчальних завдань в цікавій формі, щоб спонукати прийняття учнем цих завдан і мети;

· познайомити зі шляхами реалізації мети, варіантами рішення завдань;

· забезпечити можливість отримання задоволення від процесу і результату діяльності;

· піклуватися про підкріплення похвалою педагога (орієнтуючись на потреби учня в такому підкріпленні).

Прийоми формування навчально-пізнавальної мотивації:

· формування відкритих, довірливих стосунків у класі загалом, а також з кожним учнем окремо;

· створення ситуацій вибору, які призведуть до зміцнення й усвідомлення мотиву;

· використання великого спектру соціальних та пізнавальні мотивів;

· створення мотивації досягнення і завершення процесу;

· загальна доброзичлива атмосфера в класі;

· цікавість та емоційність викладу;

· проблемність пропонованих завдань;

· можливість застосувати здобуті вміння на практиці;

· реалістичність, досяжність і стійкість цілей;

· актуалізація реальних потреб дитини;

· навчання ефективним способам засвоєння знань;

· різнопланові знання про оточуючий світ;

· розвиток здатності до самооцінки і самоконтролю.

Діяльність повинна мати повну чітку психологічну структуру (розуміння цілей і завдань та їх самостійна постановка; виконання дій з використанням різних способів; самоконтроль і самооцінка.

У молодших школярів переважає особистісна мотивація, тому мотиваційну складову розвивають через емоційно-вольову сферу, отримання позитивних емоцій під час виконання навчальних завдань, подолання шкільних страхів та зниження загального рівня шкільної тривожності.

Умови, які сприяють розвитку пізнавального інтересу в учнів початкової школи

Молодший шкільний вік дуже сприятливий для того, щоб закласти головну основу для бажання вчитися і сформувати вміння здійснювати цілеспрямовану діяльність. У молодшому шкільному віці формуються і виникають основні складові структури навчально-пізнавальної діяльності.

Основним завданням початкової освіти, перш за все, виступає формування у молодших школярів цілісної повноцінної освітньої діяльності («вміння вчитися»). Тільки за цієї умови вони можуть навчатися успішно в старших класах.

Організація навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів відбувається в кілька етапів:

1. Етап цілепокладання – постановка і прийняття учнями навчально-пізнавальної завдачі.

2. Організаційно–діяльнісний етап – реалізація учнями наміченого плану, виконання розумових і практичних дій, передбачених і тих, які виникають в процесі вирішення навчально-пізнавальної завдання; створення учителем необхідних для цього умов.

3. Рефлексивний етап – оцінка ефективності навчально-пізнавальної діяльності, що складається з трьох кроків:

1)самооцінка кожним учнем власних дій;

2)колективне оцінювання процесу та результату або взаємооцінка;

3) оцінки діяльності вчителем.

Для учнів молодшого шкільного віку найкращими є такі рівні активізації навчально-пізнавальної діяльності:

- відтворення (учні прагнуть зрозуміти, запам’ятати, а потім відтворити знання; інтерес до поглиблення знань відсутня);

- інтерпретація інформації (учні прагнуть знайти сенс в досліджуваному матеріалі, побачити зв’язок між явищами, знайти способи застосування знань в різних умовах);

- творчий рівень (бажання учнів не тільки зрозуміти глибину і сутність явищ, їх взаємозв'язок, але знайти новий спосіб для досягнення своєї мети).

В учнів початкових класів емоції відіграють чи не найважливішу роль в розвитку особистості. Першорядне значення для них мають прийоми активізації пізнавальної діяльності, індивідуальний підхід, дозування складності завдань, що дозволяють створити ситуацію успіху для кожної дитини.

Кожна дитина повинна розвиватися в своєму темпі, досягаючи успіху. Успішність навчання досягається не стільки за рахунок полегшення завдань, скільки за рахунок формування у дітей бажання і вміння долати труднощі, створення атмосфери захопленості й доброзичливості.

Дитина молодшого шкільного віку постійно потребує схвалення і визнання. Посміхайтеся, підбадьорюйте, скажіть добре слово кожній дитині. І отримуйте насолоду від уроку та результатів своїх вихованців.

Формування пізнавального інтересу

Шляхи та засоби для формування стійких пізнавальних інтересів учнів:

• новизна навчального матеріалу;

• використання нестандартних форм навчання;

• створення позитивного мікроклімату в класі;

• демонстрація довіри до учня;

• створення ситуації успіху;

• проблемне навчання;

• періодичне тестування знань, умінь;

• взаємонавчання в парах, малих групах;

• навчання з використанням комп’ютерних технологій;

• застосування мультимедіа-систем;

• розділення змісту навчання на легкозасвоювані розділи: спробуйте почати із засвоєння змісту середньої складності, потім переходьте до складних завдань і, нарешті, до легких;

• доповнення досліджуваного змісту власними малюнками, примітками;

• навчання говорити собі приємні слова, по завершенні виконання завдання;

• читання додаткової літератури;

• повторення основного змісту.

Прийоми мотивації на уроці:

• ефект загадки;

• протиріччя, сумніви;

• реальні перешкоди і прийняття «виклику»;

• обговорення питань, що хвилюють учнів;

• можливість висловити свою точку зору.

Колективні форми і методи уроку:

ділова гра;

· прес-конференція;

· семінар і диспут;

· урок-аукціон;

· гра;

· подорож;

· огляд знань;

· ділова гра та ін.

2. Індивідуальні:

· лабораторна робота;

· практична робота;

· самостійна робота.

Висновки

Мотивація є суттєвим фактором активності людини, яка, у свою чергу, зумовлює розвиток та ефективність діяльності.

Головний зміст мотивації в молодшому шкільному віці – «навчитися вчитися». У цей період закладаються основи мотивації навчання, від якої залежить рівень пізнавальних здібностей людини в майбутньому.

Навчальна мотивація – це процес, який запускає, спрямовує й підтримує зусилля, спрямовані на здійснення навчальної діяльності. Це – складна, комплексна система, створена мотивами, цілями, реакціями на невдачі, наполегливістю й установками учня. Навчальна діяльність є провідною діяльністю молодшого школяра, основною метою є успішне засвоєння знань і вмінь, необхідних для подальшого ефективного використання в житті.

Отже, мотивація є обов’язковим компонентом будь-якої діяльності, зокрема й навчальної. Мотивація є фактором успішності навчальної діяльності, тому актуальним є питання про формування її спрямованості й підвищення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / укл. О. О. Єрошенко. Донецьк : ТОВ «Глорія Трейд», 2012. 864 с.
2. Волкова Н. П. Педагогіка : навчальний посібник. 2-е вид., перероб., допов. Київ : Академвидав, 2007. 616 с.
3. Канюк С. С. Психологія мотивації : навчальний посібник. Київ : Либідь, 2002. С. 238–248.
4. Леонтьев А. Н. Лекции по общей психологии / под ред. Д. А. Леонтьева, Е. Е. Соколовой. Москва : Смысл, 2001. 511 с.
5. Макаревич О. Мотивація як підґрунтя дій особистості. Соціальна психологія. 2006. № 2 (16). С. 134–141.
6. Маслоу А. Мотивация и личность. Санкт-Петербург : Питер, 2006. 352 с.
7. Овсянецька Л. П. Мотиваційна основа творчості. Філософія, соціологія, психологія : збірник наукових праць. Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ, 2007. Вип. 12. Ч. ІІ. С. 23–30.

Розробки уроків та ранкових зустрічей

"На урок":

https://naurok.com.ua/urok-ukra-nsko-movi-ta-chitannya-tematichni-grupi-sliv-153473.html

https://naurok.com.ua/plan-roboti-grupi-prodovzhenogo-dnya-u-1-klasi-na-i-semestr-50172.html

https://naurok.com.ua/kalendarno-tematichne-planuvannya-roboti-gpd-na-ii-semestr-dlya-1-klasu-80686.html

https://naurok.com.ua/urok-informatiki-u-2-klasi-robota-z-programami-na-rozvittok-logichnogo-mislennya-42482.html

https://naurok.com.ua/urok-fizichno-kulturi-u-1-klasi-41796.html

https://naurok.com.ua/ekologichniy-piknik-z-elementami-kvestu-dini-sercem-z-ukra-noyu-117800.html

https://naurok.com.ua/rankova-zustrich-znovu-v-shkoli-shkilna-rodina-117810.html

https://naurok.com.ua/rankova-zustrich-znovu-v-shkolu-yakiy-yaka-ya-2-klas-nush-118502.html

https://naurok.com.ua/rankova-zustrich-timbilding-u-klasi-119018.html

https://naurok.com.ua/rankova-zustrich-emoci-ta-zdorov-ya-119265.html

https://naurok.com.ua/pershiy-urok-u-1-klasi-shkola-rado-nas-vitae-42279.html

https://naurok.com.ua/rankova-zustrich-mi---pasazhiri-praktichna-robota-41992.html

https://naurok.com.ua/rankova-zustrich-bezpeka-v-schkoli-bezpechni-ta-nebezpechni-miscya-na-shkilnomu-podvir-41986.html

https://naurok.com.ua/rankova-zustrich-7-pravil-zdorovogo-sposobu-zhittya-41798.html

Сторітеллінг

Сторітеллінг – мистецтво цікавої розповіді, ефективний метод донесення інформації до аудиторії шляхом розповідання смішних, зворушливих або повчальних історій з реальними або вигаданими персонажами.

Сторітеллінг – це спосіб передачі інформації через розповідання історій. Людство займалося цим весь час: казки, міфи, легенди.

Чому ж зараз до сторітеллінгу така увага?

1. Сьогодні спілкування все більше йде у віртуальному середовищі. Реальне спілкування стає предметом розкоші, таким собі мистецтвом, якому треба знову навчати дітей та дорослих, і до якого необхідно повертатися.

2. В епоху надлишку товарів і послуг більшою популярністю буде користуватися товар з історією. Є просто молочний шоколад, але приємніше їсти шоколад, до складу якого входить молоко корів, які паслися на залитими сонцем альпійських луках.

ТОП – 5 розповсюджених форм сторітеллінгу:

· Дебати – це командна інтелектуальна гра, у якій одна команда аргументовано доводить певну тезу;

· Домашній сторітеллінг – цікава історія (вигадана або реальна);

· Історія з доповненням (пропущена кульмінація);

· Історія за правилом (зробити певне правило живим);

· Візуальна історія (використання хмарних технологій).

Алгоритм роботи:

1. Уведення в тему

2. Вибір героя

3. Робота за шаблоном

4. Створення історії

5. Презентація історії

Кейс-технології

КЕЙС-ТЕХНОЛОГІЇ

Кейс-метод – яскравий приклад інтерактивних технологій

Надзвичайно ефективним є такий вид роботи, як кейс-метод (від англ. саsе studу – вивчення ситуації), відомий у вітчизняній освіті як метод ситуативного навчання на конкретних прикладах).

Найбільш широко кейс-метод застосовується під час

вивчення економіки та бізнес-наук. Використання кейс-методу також здобуло широке поширення у педагогіці, медицині, юриспруденції, математиці, культурології та політології.

Батьківщиною кейс-методу є США.

Кейс-метод або метод ситуаційних вправ є інтерактивним методом навчання, який дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціалістів. Він сприяє розвитку винахідливості, вмінню вирішувати проблеми, розвиває здібності проводити аналіз і діагностику проблем, спілкуватися іноземною мовою.

Кейс-технологія - це загальна назва технологій навчання, що представляють собою методи аналізу. Суть технології полягає у використанні конкретних випадків для спільного аналізу, обговорення або вироблення рішень учнями.

З методичної точки зору кейс — це спеціально підготовлений навчальний матеріал, що "містить структурований опис ситуацій, що запозичені з реальної практики". Кейси (ситуаційні вправи) мають чітко визначений характер і мету. Як правило, вони пов’язані з проблемою чи ситуацією, яка існувала чи й зараз існує. При цьому проблема чи ситуація або вже мали якесь попереднє рішення, або їх вирішення є необхідним, а тому потребують аналізу. Кейс — це завжди моделювання життєвої ситуації і те рішення, що знайде учасник кейса, може служити як відбиттям рівня компетентності й професіоналізму учасника, так і реальним рішенням проблеми. Як правило, кейси не мають єдиного рішення. Учасник завжди може придумати свій неповторний варіант рішення.

До кейс-технологій відносяться:

· метод ситуаційного аналізу (ситуаційні завдання й вправи, аналіз конкретних ситуацій (кейс-стаді));

· метод інциденту;

· метод розбору ділової кореспонденції;

· ігрове проектування;

· метод ситуаційно-рольових ігор;

· метод дискусії.

Вимоги до створення кейсів (проблемних ситуацій):

· навчальна проблема має бути пов'язана з матеріалом, що вивчається;

· проблеми повинні представляти пізнавальну значущість;

· проблемні питання повинні спиратися на колишній досвід і знання учнів;

· основним своїм вмістом проблема повинна давати напрям пізнавальному пошуку, вказувати напрям до її рішення.

Кейси можуть бути представлені у паперовому вигляді (надруковані: можуть містити графіки, таблиці, ілюстрації, діаграми), мультимедіа-кейс та відео-кейс (може містити фільм, відео- чи аудіо матеріали).

Структура уроку з використанням технології "кейс"

1. Підготовчий етап. Педагог готує ситуацію, додаткові інформаційні матеріали, визначає місце заняття в системі предмету, завдання заняття.

2. Ознайомлювальний етап.

· Залучення учасників до живого обговорення реальної ситуації. Введення в ситуацію. Опис ситуації.

· Виконання індивідуального завдання. Пошук необхідного інформаційного матеріалу.

· Глосарій.

3. Основний (аналітичний) етап. Технологія роботи з кейсом

· Усвідомлення і формулювання проблеми на основі інтерпретації ситуації.

· Виявлення причин виникнення даної проблеми.

· Вироблення різних способів дії (варіантів вирішення проблеми) в даній ситуації – альтернатив.

· Вибір кращого рішення (альтернативи) з опорою на аналіз позитивних і негативних наслідків кожного, а також на аналіз необхідних ресурсів для їх здійснення.

· Складання програми діяльності з орієнтацією на первинні цілі первинні цілі і реальності їх реалізації (з визначенням конкретних кроків і наповненням їх вмісту).

Навички, які розвиває технологія "кейс":

· аналітичні навички (вміння відрізняти дані від інформації, класифікувати, виділяти суттєву та несуттєву інформацію, аналізувати, представляти та добувати їх; мислити чітко й логічно),

· практичні навички (формування на практиці навичок використання теорії, методів та принципів),

· творчі навички (генерація альтернативних рішень),

· комунікативні навички (вміння вести дискусію, переконувати, використовувати наочний матеріал та інші медіа-засоби, кооперуватися в групи, захищати власну точку зору, переконувати опонентів, складати короткий та переконливий звіт),

· соціальні навички (оцінка поведінки людей, вміння слухати, підтримувати в дискусії чи аргументувати протилежні думки, контролювати себе тощо).

Отже, найважливішими завданнями освіти в Україні є підготовка освіченої, творчої особистості та формування її фізичного й морального здоров'я. В зв’язку з цим принципово змінюється позиція вчителя. Він перестає бути разом з учнем носієм "об'єктивного знання", яке він намагається передати учневі. Він повинен організувати самостійну діяльність учнів, в якій кожен оволодів би низкою здатностей до якісних професійних дій, самонавчання, самоуправління, орієнтації, адаптації, передбачуваності, особистісною готовністю до майбутнього. А саме він створює середовище, в якому стає можливим вироблення кожним учнем на рівні розвитку його інтелектуальних і інших здібностей певних компетенцій, формування особистісних якостей (розвиток працьовитості, креативності, вольових якостей, цілеспрямованості, формуванні впевненості в собі, здатності до конкурентоспроможності, навичок комунікативної культури тощо), формування вмінь самостійно приймати рішення в умовах невизначеності, вироблення умінь розробляти багатоваріантні підходи до реалізації плану дії, формування навичок та прийомів всебічного аналізу ситуацій, прогнозування способів розвитку ситуацій тощо.

Фрагменти уроків: https://www.youtube.com/watch?v=n_pPBr1URGk

Мотивація навчальної діяльності:

https://www.youtube.com/watch?v=n_pPBr1URGk

Мотивація навчальної діяльності 2:

https://www.youtube.com/watch?v=qWn4pyWG_sg

Представлення міні-проєктів "Розваги":

https://www.youtube.com/watch?v=qWn4pyWG_sg

Представлення командного міні-проєкту "А світ такий цікавий. Тварини":

https://www.youtube.com/watch?v=DL7tof-3rfE

Представлення міні-проєктів "А світ такий цікавий, Птахи":

https://www.youtube.com/watch?v=ynUir5OeTUA

Рефлексія: